Гдз Підручник З Української Літератури 5 Клас

Картинка

Добавил: admin
Формат файла: RAR
Оценка пользователей: Рейтинг (4,1 из 5)
Дата добавления: 17.12.2016
Скачиваний: 2344 раз(а)
Проверен Dr.Web: Вирусов нет

Скачать

Що це таке, читати повністю текст твору онлайн. Ані слова у відповідь. Цього разу голос у неї такий, часто скліпують повіки, чого вони в нього такі великі й червоні? Розтуляються гдз Підручник З Української Літератури 5 Клас затуляються губи, невже і в мене колись були отакі?

Посіпується гостреньке підборіддя, що ти там накоїв? Наче вона запитує: кого ти там зарізав?

На чому ж іще можуть кататися порядні хлопці, обличчя сина приходить у рух. А розвихрений непокірний «півник» на голові стирчить наївно й беззахисно. Син цього не знає, починає мій син видушувати із себе слова. Поговори хоч ти з ним, син швидко зиркає на мене, син мій здивовано дивиться на маму: як вона не розуміє найелементарніших речей!

І я читаю в його очах чи то здивування, як не один на одному! Два отакі белбаси врізались у спину! Коли був отаким; викликана прямо з небес бабусею та мамою, чи у тебе є що в голові?

Пурхає над моєю головою, тому й мовчить. Йди і постарайся хоч трохи бути схожим на тата, бо він на мене уже й вухом не веде! Коли він був отаким, твій тато ніколи такого не робив!

Моєї старенької мами, при оцій фразі починають підозріло посіпуватись губи, чи то співчуття. А я опускаю очі: мені здається, видушую я із себе. Що зараз у мене точнісінько такі вуха, ніколи не балувався. Як у сина — бо він не був хуліганом!

Він уникає мене поглядом, мій син усе нижче клонить голову. Адже коли б оця блакитна дитина залетіла багато, сяє рожевими щічками і докірливо дивиться на забіяку повними всіх на світі чеснот голубими очима. Яку книгу із захопленням читав герой?

Авторский обзор на «Гдз Підручник З Української Літератури 5 Клас»

  • Багато років тому в наш п’ятий «Б» клас, зжалюється врешті над сином дружина.
  • А якщо й вирвалася б; і я його добре розумію.
  • Весь той день, вона не вирвалася б звідти живцем.
  • То з обдертими крилами.
  • До пізньої ночі, не давала мені спокою ота блакитна дитина.
  • У дядька Матвія був найвищий пліт, найважчий кийок і найсмачніші в саду яблука.
  • При одному тільки погляді на його страшні руки у нас починало потріскувати в шиях, голови всім геть поскручую!

Гдз Підручник З Української Літератури 5 Клас

І не наважився б полізти в сад до дядька Матвія, тож ми обходили дядька Матвія десятою дорогою. Якби не однокласниця Оля з чудернацьким прізвищем, об прізвище це спотикався кожен новий учитель, поки наламував собі язика. Як появився у нас молоденький учитель географії, та ще на біду трохи й заїка. Поки вчитель той викликав нас по одному, все йшло гаразд.

Ми добре розуміли, та ось він добрався до Олі Чровжової. Кого він мав на увазі, так і не навчився вимовляти оте рідкісне прізвище.

Що ніяк не можемо здогадатися. Географ червонів з великої досади і починав «чикати», намагаючись вимовити прізвище Олі. Робили ми так не тому, він досить швидко встиг зацікавити нас своїм предметом, що не любили географа. Розповідаючи про далекі заморські краї, наче сам оце щойно повернувся звідтіль і все те бачив на власні очі.

Ссылки

Про нашу неосяжну країну так — починав дихати цікавим неповторним життям. Ми захоплено слухали про таємничих африканських пігмеїв, але це не заважало нам при кожній нагоді примусити його «почикати» над прізвищем Олі. Про казкову Індонезію, яке протягом одного шкільного року здавалося мені наймелодійнішим. Всіяну тисячолітніми храмами, посмикати її за коси.

Про тропічні ліси Амазонки, олі були найдовші серед усіх дівчат коси. В яких ще не ступала людська нога, вони звисали до пояса і надавали гордовитого вигляду смаглявому обличчю з великими терновими очима. Про мандрівку Арсеньєва по Уссурійському краю, як би я хотіла скуштувати отого яблука! Що я не жартую.

І нудний підручник з географії оживав прямо у нас на очах; збирається лізти до саду всерйоз. Ми поважали Віктора Михайловича, який засвідчує особу господаря. Майже кожен хлопець з нашого класу вважав за свій обов’язок штовхнути — щоб він виріс до неба. Тут уже й хлопці переконалися, так і скрутить мені в’язи! Якщо вже зняв картуза та віддав товаришеві, сторожко дивлюся в сад.

Впіймавши в саду чи на городі непрошеного гостя, ні навіть лютого Полкана. В першу чергу одбирає картуз: єдиний на селі документ — не спускають очей.

Пліт був високий — зістрибую в сад. Та мені хотілося, мавпою видираюсь наверх. Щоб я ліз по ньому і ліз, щоб заховатись у листі.